Антону Будневському, військовому 100-ї окремої волинської бригади територіальної оборони, дали ім’я на честь прадіда. Та головним героєм родинних історій досі був дід Матвій — годинникар і Праведник народів світу. «Згодом я зрозумів, що казки про такого собі діда Данила, які нам із сестрою розказував тато, насправді були про нашого діда. У тих фантастичних історіях він бився із чортом, перемагав зло. Та починалися вони завжди з реального епізоду — порятунку єврейської дівчини», — каже Антон.
Друга світова війна, травень, 1942 рік. В окупованому нацистами Городлі 34-річний Матвій Будневський лаш- тує підземну криївку для сусідки Фрадлі. Напередодні його дружині Каті наснилася сусідка Хая Перельмутер, яку з синами і молодшою донькою відправили у концтабір «Собібор» 

Anton Budnewskyj, Soldat der 100. Brigade der Wolhyni- schen Territorialverteidigung, wurde nach seinem Urgroßvater benannt. Aber der große Held in den Familiengeschichten war immer Opa Matwij – Uhrmacher und Gerechter unter den Völkern. „Irgendwann verstand ich, dass die vielen Märchen, die Papa meiner Schwester und mir von einem gewissen Opa Danylo erzählt hatte, in Wirklichkeit von unserem Großva- ter Matwij handelten. In diesen fantastischen Geschichten kämpfte er gegen den Teufel, besiegte das Böse. Aber jede dieser Geschichten begann mit einer wahren Begebenheit – der Rettung einer jungen Jüdin“, erzählt Anton.
Zweiter Weltkrieg, Mai 1942. Im von den Nazis besetzten Horodlo richtet der 34jährige Matwij Budnewskyj ein unter- irdisches Versteck für seine Nachbarin Fradlja her. Tags zuvor hat seine Frau Katja von ihrer Nachbarin Chaia Perlmutter ge träumt, die mit den Söhnen und der jüngsten Tochter ins KZ Sobibor gebracht wurde. „Rette Fradjia, mein letztes lebendes Kind“, hat sie gefleht. Die 19jährige ist schon seit drei Jahren im Arbeitslager. Sie wird leben, solange sie arbeiten kann. Aber werden ihre Kräfte noch lange reichen